Трохи дуже важливої інформації, для кращого розуміння індивідуального бронезахисту.
Давайте трошки поговоримо про броню (пластини), і про її тестування. Тестування, що потрібне лише у тому випадку, коли ви замовляєте у виробника ПАРТІЮ плит, і хочете бути певним, що вони якісні. Перш за все, існує кілька стандартів "класів" броні, і вони досить сильно відрізняються за своїми підходами. Список стандартів чималенький, але нас цікавлять найактуальніші. Український ДСТУ 8782:2018, приміром, налічує 6 класів захисту. А от американський NIJ 0101.06 має їх значно менше - лише 4. І вже на цьому етапі часто виникає непорозуміння. Тому, коли про плиту питають "який клас?", треба завжди відповідати з вказанням стандарту: "5-й за ДСТУ", або "III+ за NIJ".
Який клас захисту потрібний? Дивлячись для чого. Для захисту від осколків достатньо 1-2 класу, і саме такий захист зазвичай надають повноцінні кевларові бронежилети. А от для зупинки куль, випущених із сучасної армійської зброї, потрібно посилювати їх бронепластинами. Одразу зазначу, що чим вищий клас захисту, тим дорожчою буде броня.
Протикульні плити (пластини) раніше робили із бронесталі (переважно до 4-го класу ДСТУ/III NIJ). Більш сучасні виконують із керамічних матеріалів: кремнію та бору. Є також розробки із полімерів - зокрема, поліетилену високої щільності. Я бачив у продажу навіть титанові! Найпоширеніші плити високого класу захисту - керамічні, бо при відносно доступній вартості надають захист навіть від бронебійних куль. Оця керамічна броня, які нині найбільш бажана - вона дуже сильно відрізняється від бронесталі за властивостями. По перше, тим, що вона досить часто "одноразова" - себто, здатність захисту знижується, інколи аж до нуля, якщо перед цим у плиту вже були влучання. При цьому зазвичай кераміка добре виконує свою роботу, і значно краще розподіляє і гасить удар, дає меншу заперешкодну травму при влучанні. По друге, кераміка досить дорога, і тому переводити більше ніж одну пластину із партії на її "відстріл" - це неправильно! Не можна відстрілювати керамічні пластини так само, як сталеві! Особливо - якщо ви не є сертифікованою випробувальною лабораторією NIJ, а просто хочете перевірити, чи надійно вас буде захищати броня.
Від чого здатні захистити сучасні бронепластини, і чим же їх перевіряти? IV-й клас за NIJ має втримати бронебійну кулю 7,62 із твердотільним осердям, випущену із гвинтівки або кулемету калібру .30-06. А от 6-й клас ДСТУ зазначає більш точно: куля 7,62 Б-32, випущена зі швидкістю 835-850 м/с.
Важливо знати, що NIJ - це стандарт цивільний! У американських військових свої підходи. І тому армійські броневставки вони розрізняють по типах так: SAPI, ESAPI, XSAPI. При цьому SAPI, згідно протоколів військових випробувань, мають витримувати три влучання кулями типу FMJ (M80 Ball). А от ESAPI мають вже тримати три влучання кулями типу M2 AP - себто, бронебійними. Щодо XSAPI інформації мало, але, здається, вони тримають три постріли патроном M993 - більш сучасним бронебійним патроном, у якому куля із бронебійним карбідним сердечником має початкову швидкість майже 930 м/с. Ясна річ, мова тут йде про три влучання у три різні місця на плиті, а не в одну точку! Мінімальна відстань між точками влучання, за стандартом, складає 51 мм. При цьому влучання також мають прийтись не ближче цієї відстані від країв пластини!
Не потрібно плутати ДСТУ, NIJ та військові стандарти. Військові плити SAPI/ESAPI придбати непросто. Майте на увазі, що вживані плити втрачають свої властивості, і тому вони усі мають строк придатності 5-7 років. Після цього властивості матеріалів значно погіршуються. У цьому плані найкращі плити виготовляються із Ultra-High-Molecular-Weight Polyethylene (UHMWPE), себто полімерів - вони служать довше, і не вимагають до себе особливо бережливого ставлення, на відміну від керамічних.
Якщо ж ви купуєте керамічні плити NIJ IV, які відносно доступні, то уважно читайте сертифікат виробника. І випробовуйте виріб відповідно до нього! Дуже часто на звороті плити пишуть, на який максимальний захист вона розрахована. З великою долею ймовірності там буде йтись про три постріли M80 Ball Ammo (куля 147gr FMJ), але при цьому лише один - бронебійним патроном AP/API! Тому не варто потім нарікати, що плита NIJ IV не тримає цілу серію пострілів бронебійним патроном!
Ще одне важливе доповнення. Плити деяких виробників забезпечують відповідний клас захисту лише у поєднанні із м'яким бронежилетом, у якому вони мають знаходитись. Щодо цього зазвичай пишуть відповідні застереження на самій плиті. Я бачив приклади виробів, де плита, сама маркована як NIJ клас III, при умові її використання у м'якому бронежилеті забезпечує IV клас захисту. Див. фото.
Важливе доповнення від підписника:
Стосовно маркування: STA - stand alone (на плитах може й не бути і якщо не має то в деяких випадках це і є STA, якщо не вказано що працюють лише з жилетом) - це і є плити для плитоноски, тобто можуть використовуватись самостійно. Такі вже не потребують додаткового захисту, а саме кевларового.
А от плити ICW (in conjunction with) - це плити, які працюють в поєднанні з кевларом, тобто вони для бронежилетів, які мають вже кевларовий захист ІІІА. А якщо такі плити вже купили і будуть використовувати в плитоносці, то я вбачаю тільки одне рішення - додати кевларовий пакет (~2000 грн), який потрібно розмістити між тілом і плитою (до цього схиляються люди на іноземних форумах). Щодо патронів. Шанси зустріти десь на наших теренах бронебійні патрони NATO досить примарні, хоча й не нульові. А от бронебійних радянських, трьохлінійних, себто 7,62х54R, оцих трошки є! Я підібрав списочок підходящих: Це можуть бути такі патрони:
- * 7,62 Б-32 гж (Індекс ГАУ — 57-БЗ-323) — патрон з бронебійно-запалювальною кулею Б-32 і біметалевою гільзою
- * 7,62 Б-32 гж (Індекс ГРАУ — 7-БЗ-3) — патрон з бронебійно-запалювальною кулею Б-32 і біметалевою гільзою
- * 7,62 Б-32 гл (Індекс ГАУ — 57-БЗ-322) (1932) — патрон з бронебійно-запалювальною кулею Б-32 і латунною гільзою
- * 7,62 Б-32 гс (Індекс ГРАУ — 7-БЗ-3-01) — патрон з бронебійно-запалювальною кулею Б-32 і сталевою гільзою
- * 7,62 БП (Індекс ГРАУ — 7Н26) — набій з бронебійною кулею БП (7БМ4).
- * 7,62 ПП гж (Індекс ГРАУ — 7Н13) — набій з кулею підвищеної пробивної здатності ПП і біметалевою гільзою.
- * 7,62 ПП гс (Індекс ГРАУ — 7Н13-01) — патрон з кулею підвищеної пробивної здатності ПП і сталевою гільзою
- * 7,62 СНБ (Індекс ГРАУ — 7Н14) — гвинтівковий снайперський набій з бронебійною кулею.
- * 7Н1 — снайперський набій для враження одиночних живих цілей та неброньованої техніки на відстані до 1000 м.
Такий патрон має бути вистріленим у плиту із відповідної зброї (Мосіна, СВД, ПК/ПКМ тощо), з безпечної відстані, на якій можливе гарантоване влучання (10-20-30 м). Використовуйте укриття!!! Завдання плити у цьому випадку - втримати осердя кулі, і не дати розлетітись осколками її оболонці. Це все.
Очевидно, що на звороті плити в результаті пострілу буде випуклість. Згідно таблиці, для плити IV класу NIJ та бронебійної кулі максимальна глибина цієї випуклості складає 44 мм. Якщо вона більша, або якщо осердя пробило захист - панель не пройшла випробування. Якщо менша - чудово. Все працює.
Плити найвищого класу захисту, безумовно, мають витримувати і влучання менш потужної зброї - АКМ/АК74/пістолетів тощо. Але немає сенсу переводити їх на відстріл із такої зброї! В усякому разі, не раніше, аніж буде виконано постріл найбільш потужним калібром, на який розрахована плита.
І останнє, про всяк випадок. Не покладайтесь на броню, немов на заклинання невразливості! Площа плити дуже невеличка, і вона здатна захистити лише ті органи, які прикриває - зазвичай область серця та легенів. До речі, у плит є стандарти розмірів, намагайтесь підбирати підходящий відповідно до ваших габаритів, а також використовувати плитоноску саме для цього розміру плити:
Для SAPI це наступні розміри:
- * Extra Small — 1,27 кг, 184×292 мм
- * Small — 1,59 кг, 222×298 мм
- * Medium — 1,82 кг, 241×318 мм
- * Large — 2,09 кг, 260×337 мм
- * Extra Large 2,40 кг, 280×356 мм.
Для ESAPI розміри ті самі, але більша маса:
- * Extra Small — 1,70 кг
- * Small — 2,08 кг
- * Medium — 2,50 кг
- * Large — 2,85 кг
- * Extra Large — 3,25 кг.
Автор - Panas Masliynyk